Родина РОМАНІВ: Здорова нація – роби людям як для себе

0 9

Рубрика: ВОНИ ГОДУЮТЬ УКРАЇНУ

Підрубрика: Родинна справа

Коли дивишся кіно Японії, майже у кожному фільмі показана сакура. Її цвітіння – символ країни сонця, що сходить. І вони цим безумовно пишаються.

Напевно, якщо говорити про нашу Україну – скоріш за все таким символом можна вважати яблуні. І яка казкова краса довкола – коли вони розквітають!

Можливо, це наша ментальність, але якщо яблука нема у домі, вважається що й їсти нічого. Яблука – це основа не тільки якісних соків, але й сидрів, особлива увага яким була присвячена на виставці BioFach у Німеччині, в якій чимало українських виробників брали участь.

Тому ми вирішили з перших уст дізнатись, як це бути ініціаторами просування якісного виробництва дійсно натурального соку прямого віджиму NFC (not from concentrate, не з концентрату)

A

І героями «Вони годують Україну», в рамках нашої рубрики «Родинна справа» сьогодні стала родина Романів: Назар та Ольга. Спілкувались ми з головою сімейства. Йому 32 роки.

Цікаво те, що Назар за фахом фінансист, але доля привела до садівництва.

Перше питання, яке ми поставили – якою бачать Україну? На що нам Назар відповів: «О, зачепили за живе. Потрібні кардинальні зміни по всіх фронтах. Величезний потенціал в агро можем як мінімум годувати всю Європу. І не бути як зараз сировинною базою, а ще правильно створювати додану вартість на продуктах».

SEEDs: А щодо вашої місії, яка вона?

Назар: Робити корисне та якісне не тільки для себе.

Коли пізнаєш всю красу  батьківства, то починаєш думати та жити не лише одним днем. Задумуєшся і про майбутнє покоління. Про те, що залишиться твоїм дітям. У Назара та Ольги двоє прекрасних діточок.

SEEDs: Наскільки нам відомо, то власною справою ви почали займатися, коли виникла потреба у натуральних соках для ваших дітей. Чи можете описати, яка саме подія тоді вплинула на ваше рішення – почати вивчати цю справу?

Назар: Мабуть, коли появився батьківський  інстинкт, як кожен батько хоче щоб їхній дитині було саме і саме найкраще.

SEEDs: Якщо ми заговорили про дитинство, чи пам’ятаєте ви, про що самі мріяли у дитинстві?

Назар: Пам’ятаю, що коли влітку був у бабусі в селі, то говорив, що виросту і буде в мене кінь, щоб бабусі допомагати в полі.

SEEDs:  На ваш погляд, чи втілили ви свою мрію?

Назар (посміхається): Ну якщо вважати,  що трактор  – це кінь… По принципу роботи, то є таких аж сім.

SEEDs:  Назаре, а хто був ініціатором започаткування власної справи?

Назар: Започаткував мій Батько, а ми вже приєднались трішки пізніше, а в 2017 році вирішили з Ольгою що для збільшення сімейного бюджету вона пішла в інший проект – іншу культуру.

СИЛИ ТА НАТХНЕННЯ

Кожний підприємець знає, не тільки з теорії, але й з власної практики, для того щоб справа розвивалась, росла – потрібно вкладати сили. Інвестувати їх, кажучи мовою інвесторів. По статистиці, кожна справа, кожен проект проходить через так звану «долину смерті». І лише 1 проекту з 10 вдається найти в собі сили рухатись далі.

SEEDs:  Якщо говорити відверто, чи виникала у вас думка хоч раз, що варто покинути цю справу «Сади Прикарпаття»?

Назар: По яблуках  – ні не виникало, а ось по соку виникли. Коли останнім часом купівельна спроможність в Українця знизилась, а собівартість виготовлення дійсно натурального соку взлетіла до карпатських вершин…

SEEDs:  А як переконували себе і де брали сили рухатись далі?

Назар: Це коли ти робиш дегустації та бачиш старших людей, які з першим ковтком, що в них з’являється вогник в очах та вони кажуть: «смак – як в дитинстві». Або просто люди телефонують, не шкодують свого часу і просто дякують за твою роботу – мурашки аж по тілу ідуть.

SEEDs: Вивчаючи досвід інших країн, наприклад, Японії, Франції, США,  там особливу увагу приділяють сімейним фермам та сімейним справам. У Японії, наприклад, є сімейні справи, яким більше 1000 років, і які передаються з покоління в покоління. Як ви бачите свою родину справу через 10 років, через 100?

Назар (з посмішкою): Час покаже.

SEEDs:  Назаре, а чи хотіли б ви, щоб ваша справа перейшла вашим дітям у спадок, та щоб вони її продовжили?

Назар: Вирішувати їм, чим вони хочуть займатися по життю!

SEEDs:   Є певна закономірність у житті. Діти завжди намагаються довести своїм батькам, що ті мають трошки невірний світогляд, і взагалі не розуміють життя. Батьки також мають думку, що їхні інноваційні діти не звертають увагу на мудрість батьків. Як у вашій родині? І як ви вирішуєте та будете вирішувати подібні питання, коли діти підростуть?

Назар: З приводу цього є таке з моїм батьком, маю надію, що як більш інноваційний батько буде по інакшому.

SEEDs:   Стосовно стереотипів, один з таких у нашому суспільстві, те що не варто змішувати сімейні відносини та бізнес. Ви яку точку зору займаєте?

Назар: У нас було все чудово, це реально стереотип. Але як всім людям хочеться більшого того і розділили проекти.

A

КООПЕРАЦІЯ

SEEDs:    На ваш погляд, який вплив мають на розвиток економіки країни в цілому та на розвиток конкретних областей, сіл, міст – такий інструмент як кооперація?

Назар:  Та й єднатися потрібно для того, щоб виходити на новий рівень. На мою думку, чому в Європі це краще працює, тому що в них не було війн як в нас. Наша Україна стоїть на перехресті шляхів «кому не лінь…» і від того пішло «моя хата скраю…»

ОБОВ’ЯЗКИ ТА КОРДОНИ У СПРАВІ

Родинні підприємці як ніхто інший розуміється на понятті кордонів усередині справи. Їм не чужді поняття розділення обов’язків та зони відповідальності. Основний камінець спотикання трапляється лише тоді, коли сторони не домовились «на березі».

SEEDs:   Розкажіть, як ви ділили з Ольгою обов’язки між собою? Як обирали зони відповідальності? Чи укладали між собою угоду про взаємодію? І чи бачите ви кордон між «взаємодією» та «взаємовідносинами»? 

Назар: Був план і йшли по плану і розділяли зони таким чином, хто краще займається – той тим і займався.

SEEDs:    Чи існують у вашій сім’ї традиції? Чи мають традиції відношення до укріплення сімейної справи?

Назар: Так звісно є в моїй сім’ї це в неділю обід. Але нажаль не завжди всі в одному місті.

SEEDs:  Стосовно стереотипів. Не можемо минути ще один: жити у провінції не модно, тим паче бути причетним до агро чи фермерства. Як ви вирішували чи бути модним, чи робити сімейну справу?

Назар (з посмішкою): У провінції краще повітря, ми живемо більшу частину в Києві, а в період збору то ми всією родиною на 2-3 місяці переїжджаємо. В Києві краще освіта для дітей, в мене старший – 6 років, скоро буде краще чи можливо вже краще знає англійську мову.

ПЛАНИ

SEEDs:  Які у вас плани на «Сади Прикарпаття» – щоб це була сімейна справа, яка переходить з покоління в покоління, чи щось інше?

Назар:  Наполягати не буду і не хочу вирішувати їхньої професії. Нехай займаються тої роботою, яка приносить задоволення, а гроші самі прийдуть.

SEEDs:   Які подальші плани розвитку «Сади Прикарпаття»?

Назар:  Планів дуже багато але це тайна, так як конкуренти дуже уважні до наших ідей, на самого початку нашої роботи з браку досвіду виклали це в інтернет і буквально через проміжок часу в несезон цієї [назва не розголошується) культури з’явилася нова позиція в одного із гравців ринку… але ще досі чомусь ніхто не може – хоче виробляти Яблуко+селера.

ПРИНЦИПИ

SEEDs:    Назаре, а які принципи вашої родинної справи ви підтримуєте?

Назар: Роби людям – як для себе! Тому і в нас є такий слоган  – ЗДОРОВА НАЦІЯ.

Катерина ДЬЯЧЕНКО,

Катерина ЗВЄРЄВА,

SEEDs.org.ua

 

Leave A Reply

Your email address will not be published.