Нещодавно звичайна новина, яка з’явилася на нашому ресурсі, спричинила неймовірно бурну реакцію в соцмережах. Йшлося про вимушене повернення через коронакризу до України багатьох заробітчан, пише SEEDS.
На думку завідувача відділу організації наукових досліджень та інноваційного розвитку Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Мирослава Козака, таке повернення може сприяти розвитку сільських територій в Україні та прискорити впровадження там інновацій.
Заробітчани, отримавши досвід стандартів якості європейського життя, мають більш прогресивні погляди та власні вмотивовані потреби, а також володіють необхідним рівнем знань і навичок для створення нових бізнес-проектів вже на сільських територіях, вважає Мирослав Козак.
Такі люди безумовно можуть стати лідерами, здатними змінити сільський світогляд власним прикладом, адже дана сільська місцевість є їхньою домівкою, місцем проживання їх предків та дітей, підкреслив фахівець.
Однак не всі Українці погодились з такими думками експерта, тому журналісти SEEDS вирішили розібратися більш детально з цією ситуацією і спитати, що думають з цього приводу інші фахівці.
Віра Кошіль, к.п.н., голова правління ГО “Віра в життя”, президент БФ “Асперн”
“Я вважаю що ніколи не пізно починати і зараз саме час реанімувати українські села. Ще з’явився один шанс. Дійсно заробітчани повернувшись до рідних сіл, можуть поступово почати їх відроджувати. Але як?
Інфраструктура в селах відсутня, задовольнити елементарні людські потреби в сільській місцевості людина не може, робочих місць немає.
Авжеж, маючи в пам’яті якість європейського життя, не завжди люди будуть готові вкласти свою працю, знання і навички, коли не бачать стабільності і відчувають себе непотрібними цій державі”, – розповіла експерт.
“Контраст в українському суспільстві змушує людей шукати там де їм краще. І якщо зараз не створити умови, принаймні почати їх створювати. Буде нова хвиля і заробітчани знову будуть шукати тимчасову роботу за межами України.
Самі селяни-заробітчани нічого не зможуть зробити без підтримки держави. Це повинна бути національна програма з зрозумілою відповідальністю всіх на вертикальних і горизонтальних рівнях влади, з чіткими термінами виконання і звітності”, – додає Віра Кошіль.
Олег Лиховид, радник Торгово-промислової палати України, Координатор фонду соціальної ринкової економіки Людвіга Ерхарда.
“Головне питання не “що допоможе реанімувати українські села?”, а “яка доля в українського села в перспективі?, і навіть “чи треба реанімовувати українські села?”
Адже реанімація – це якийсь процес, який здійснюється над об’єктом, якийсь зовнішній вплив на цей об’єкт. А якщо час життєвого циклу об’єкту вийшов?
Навіщо витрачати ресурси на те в чого немає життєвої перспективи? Адже це не стихія забирає села, їх не змиває повінь чи сель. Їх полишають люди в результаті зміни суспільно-економічного укладу”, – каже експерт.
“Можна було б переживати, якщо б страждала економічна функція, тобто виробництво продуктів. Так ні. У світі сільське населення знижується і абсолютно і відносно, а обсяг с/х продукції нарощується.
Погодитись можна тільки з тим, що зникають культурні і соціальні особливості сільського життя. Це правда.
Але все ж колись зникає. Так майже по всьому світу колись зникли культурні і соціальні чинники мисливських суспільств, скотарсько-кочових… На їх місце прийшла сільська осідла культура. А на її місце прийде якась інша культура.
Тому для вирішення проблеми збереження культурного надбання села достатньо буде таких собі заповідників, а не повсюдної реанімації, на яку треба буде відволікати величезні ресурси. Якщо існування села залишатиметься життєздатним, значить воно виживе без особливих заходів.
Тому що, як правило, якась програма заходів якогось штучного піклування, характеризується розтратою коштів і повною відсутністю запланованого результату. І це характерно не тільки для нашої країни”, – додає Олег Лиховид.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!