Ревінь: характеристика, особливості вирощування та цінність

0 2 277

Ревінь (Rheum L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин з родини гречкових з довгим міцним корінням, простими дуже великими листками та стеблом до 2 м заввишки. В Україні найбільш поширені ревінь хвилястий та чорноморський, або понтійський. У Пустомитівському та Перемишлянському районах Львівської області на вирощуванні черешків ревеню спеціалізуються цілі села. Докладніше читайте на SEEDs.

Походження

Думки науковців щодо походження ревеню різняться. Одні вважають його батьківщиною Китай і Середземномор’я, інші — Південно-Східну Азію, Північну Монголію, Північний Китай, Алтай і Сибір, ще інші переконані, що ця культура походить з Тибету, де її вирощували ще за 2700 років до нашої ери.

У Європу ревінь завезли монахи-паломники з Індії у XVI ст., і відтоді європейці споживають соковиті пагони у свіжому та переробленому вигляді. На великих площах їх вирощують, насамперед, в Англії та Нідерландах, і остання країна щороку експортує їх близько 700–1000 т. Можна побачити ревеневі поля і у Північній Америці та Східній Азії.

В Україні цю овочеву рослину також полюбляють, особливо у західних областях. Наприклад, у Пустомитівському та Перемишлянському районах Львівської області на вирощуванні черешків ревеню спеціалізуються цілі села, які отримують ранню продукцію у квітні.

Ботанічна характеристика та біологічні особливості

Ревінь (Rheum L.) — рід багаторічних трав’янистих рослин з родини гречкових з довгим міцним корінням, простими дуже великими листками та стеблом до 2 м заввишки. У народі його знають як ревінь, румбамбар, рамбамбар чи ромбамбар. У світі нараховується близько 30 його видів. В Україні найбільш поширені ревінь хвилястий та чорноморський, або понтійський.

Загалом ревінь — багаторічна морозостійка рослина, що не вимерзає навіть у найсуворіші зими. Її коренева система добре розвинена, проникає на глибину до 2,5 м і розгалужується вшир до 120 см (в залежності від щільності ґрунту). Кореневище велике і м’ясисте, масою від 0,5 до 3 кг залежно від віку. Основна його частина розміщується на глибині 10–40 см. З кожним роком воно розростається, і на ньому збільшується кількість бруньок — до 10 шт. Після зимівлі, як тільки розтане сніг, великі світло-зелені пігментовані бруньки з’являються на поверхні ґрунту, а згодом з них розвиваються розетки з багатьох листків.

Листки у ревеню великі, до 60–70 см, округло- або видовжено-серцеподібної форми, на довгих, м’ясистих і соковитих черешках, їх поверхня та краї часто хвилясті. Втім, розмір, форма та забарвлення листків — це сортова ознака культури. Залежно від площі живлення, системи удобрення та сорту, розетка листків у 5–9-річних рослин може сягати до 1,5 м.

Продуктивною частиною ревеню є великі м’ясисті черешки. Голі, дудчасті, у перший рік вони виростають завдовжки 12–25 см, а на другий-третій досягають довжини 50–70 і товщини 2–5 см. Зберегти чистоту сорту можна тільки у випадку розмноження клонуванням (діленням) куща.

Цвіте ревінь в основному з другого року життя. Через 30–40 днів після відростання розетки у її центрі з’являється слабко облистнене трубчасте квітконосне стебло висотою до 150–200 см, яке закінчується волоттю. Тривалість цвітіння однієї квітки — 3–4 доби, суцвіття — близько 15–20 діб. Плід — тригранний односім’яний крилатий горішок коричневого кольору. Від весняного відростання до дозрівання насіння минає 80–100 діб. У суцвітті утворюється 1500–2000 насінин. Вага 1000 насінин — 7–11 г, схожість вони зберігають протягом 2–3 років.

Ревінь як багаторічна рослина може рости на одному місці 15–20 років і більше. Для отримання насіння між ділянками з різними сортами має бути просторова ізоляція не менше 2 км.

Харчова цінність

Продукція ревеню з відкритого ґрунту надходить у ранні весняні строки, коли спостерігається дефіцит овочів, фруктів і ягід. Із соковитих пагонів готують киселі, компоти, фреші, варення, джеми, соуси та інші страви. Дуже смачним виходить пиріг з ревеню, який традиційно випікають у Великій Британії.

Корисні властивості ревеню обумовлені його біохімічним складом. У низькокалорійних черешках містяться цінні органічні кислоти, які надають їм приємного освіжаючого смаку: яблучна, лимонна (1,58–2,6%), щавлева (0,14–0,25%), янтарна і саліцилова. Загальна кількість органічних кислот коливається у межах 2,5–3,5%. Кислотність (рН) соку — 4,5. У м’якоті черешків містяться також вітаміни A, B, С, Р, Е, К, каротин, мінеральні солі калію, фосфору, магнію, пектин і клітковина. Стебла рожевого кольору мають антиоксидантні властивості завдяки вмісту в них флавоноїдів, які допомагають захистити клітини і ДНК від шкідливого впливу вільних радикалів і мутацій.

Одним з недоліків ревеню є накопичення у черешках щавлевої кислоти, яка у великих кількостях може бути шкідлива для організму людини, оскільки сприяє відкладанню солей (оксалатів) у нирках та суглобах. Вміст цієї кислоти збільшується від верхівки черешка до його основи і досягає максимуму в кінці літа, під час цвітіння рослин, що робить соковиті пагони непридатними для споживання у цей період. Крім того, як і у всіх інших зеленних, у ревені може накопичуватися велика кількість нітратів — від 400 до 2000 мг/кг.

Вимоги до умов вирощування

До світла ревінь не надто вимогливий, що дає змогу вирощувати його в спорудах закритого ґрунту в несезонний період (грудень — лютий), а також на невеликих затінених ділянках чи у міжряддях молодих садів. Однак у тіні рослини розвиваються повільно, частіше уражуються хворобами, а черешки виростають довгі й тонкі. Тому для промислового виробництва з метою отримання більш раннього і високого товарного урожаю, а також насіннєві посіви цієї культури краще розміщувати на сонячних, добре освітлених ділянках.

Низькі температури рослинам ревеню також не страшні — взимку його кореневища навіть за невеликого сніжного покрову витримують морози до –25…–30°C і більше, а навесні під час відростання він мало страждає від похолодання.

Ріст черешків відбувається поступово з настанням усе теплішої погоди. Насіння проростає за температури 2…3°С, листки відростають за 4…10°С, а посилений ріст спостерігається, коли стовпчик термометра сягає 10…15°С. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин — 15…18°С. Тоді швидко розвивається коренева система, в якій відкладаються запаси поживних речовин.

Вологу ревінь любить, особливо у період формування листя. Її нестача спричинює зниження врожаю та погіршення його якості. У посуху і спеку, особливо за зниження відносної вологості повітря до 40–50% ріст рослин уповільнюється, черешки формуються маленькі, волокнисті, з гіркуватим присмаком. Втім, і надмірна вологість ревеню не на користь — вона призводить до загнивання рослин. Найкраще підтримувати вологість ґрунту на рівні 70–80%.

Родючість ґрунту для ревеню дуже важлива — високі врожаї можна отримувати тільки на глибокогумусних, багатих на органічну речовину ґрунтах, що легко зігріваються й добре зберігають вологу. Цілком підійдуть середньосуглинкові, легкі та супіщані ґрунти, очищені від багаторічних бур’янів і збагачені органікою. Оптимальна pH ґрунтового розчину — 5,6–7,2. Слабокислі ґрунти слід вапнувати за гідролітичною кислотністю та добре удобрювати.

Особливості агротехнології

Враховуючи біологічні особливості ревеню, його плантації експлуатують протягом 9–12 років. За довший час (до 15 років і більше) ґрунт надто виснажується й ущільнюється, рослини сильно уражуються хворобами і значно знижують продуктивність.

Розмножується ревінь насінням і вегетативно.

SEEDs за матеріалами Овощеводство

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!