Виростити, продати, експортувати: як українській аквакультурі стати ефективною

0 700

Аквакультура — це штучне вирощування риби. У садках, установках замкнутого водопостачання, ставках тощо. Галузь, яка за належного розвитку здатна робити суттєвий внесок у задоволення дедалі зростаючого попиту на рибопродукти в Україні, забезпечувати робочі місця, наповнювати бюджет, пише SEEDS. 

«Враховуючи потенціал української аквакультури, ми маємо виходити і на світові ринки. Але для цього повинні створити такі умови, за яких українська продукція буде конкурентною. Необхідно переосмислити існуючі практики аквакультури та запроваджувати відповідні маркетингові стратегії», вважає Юрій Шарило, керівник «Методично-технологічного центру з аквакультури», спеціалізованої структури Держрибагентства.

 Центр разом із Програмою USAID з аграрного та сільського розвитку АГРО були співорганізаторами масштабного онлайн форуму «Aquaculture Business Ukraine 2021». Протягом трьох днів сотні учасників аналізували вже досягнуте українською аквакультурою, її можливості та перспективи, кращі вітчизняні і зарубіжні практики.

Короп, форель чи щука?

Галузі однозначно є куди рости. Торік українська аквакультура виробила 18,5 тисяч тонн риби це небагато на фоні річного споживання у близько 550 тисяч тонн. До того ж, продукція української аквакультури нині майже не експортується.

Тож привабливим залишається внутрішній ринок і досить доступним зовнішній, зокрема Євросоюзу. Для галузі постає питання: як виростити, що і куди продати?



Частково відповідь на це дає маркетингове дослідження потреб HоRеCа у рибній продукції, проведене в рамках Програми АГРО. Тобто, було вивчено попит в одному із сегментів внутрішнього ринку з боку ресторанного бізнесу. Участь в опитуванні взяли 55 ресторанів у Києві, Харкові, Одесі та Львові.

 Кожне місто має свою специфіку. Наприклад, найпопулярнішою серед львівських рестораторів є річкова форель, а серед одеських лаврак. Однак у загальному рейтингу «призерами» виявилися морська та річкова форелі і велика креветка.

«Потужним є фактор свіжості риби, міркує про переваги форелі експерт Програми АГРО Ігор Маслюк, який безпосередньо проводив дослідження. Українські фермери можуть поставити цю рибу на наступний день після вилову, тоді як норвезький лосось 5 до 7 днів постачається з Норвегії до розподільчого центру в Україні».

Зрозуміло, опитування дає уявлення лише про окремий канал збуту продукції аквакультури. Є ще роздрібні мережі, які багато продають коропа, щуку, сома й інші традиційні для України риби. Виникають на ринку нові види, які завойовують увагу споживача.



Власник торгової марки «Aqua Farm» Богдан Прокоса має успішний досвід співпраці і з роздрібними мережами, і з сектором HоRеCа. У своєму господарстві у Василькові поблизу Києва він вирощує кларієвого (африканського) сома та тилапію. Продукцію збуває в національні торговельні мережі (такі як і «Фоззі» та «Еко-Лавка»), а також у нішеві магазини, до прикладу «Winetime». Останній рік через епідемію коронавірусу та супутні обмеження для ресторанів довелося більше працювати на рітейл.

Богдан називає кілька рецептів успішного «аквакультурного» бізнесу. По-перше – якомога ширша пропозиція для потенційних покупців.

 «Асортимент дає можливість збільшити об’єм реалізації, каже підприємець. Тому ми зосереджені на глибокій переробці. Продаємо не лише охолоджену патрану і непатрану рибу, філе сома та тилапії, а заходимо в глибоку переробку це копчена, в’ялена продукція і паштети. Зараз плануємо виробляти ще заморожені рибні котлети та пельмені».

 Другим фактором є доведена безпечність продукції та відповідність її усім чинним вимогам.

 «Маємо експлуатаційний дозвіл на виробничі потужності, виданий Держпродспоживслужбою, розповідає Богдан. На виробництві впроваджено HACCP систему аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Без сертифікації, належного підтвердження виробничих потужностей і дотримання всіх стандартів якості та безпечності харчових продуктів працювати з рітейлом в Україні практично неможливо».



Зрештою, третім важливим моментом є логістика. Продукцію до покупців підприємство доставляє спеціалізованим автотранспортом, обладнаним холодильником. Це дозволяє дотримуватися температурних стандартів для охолодженої та копченої риби від 0 до 4 градусів.

Виростити мало треба вміти продати

 Зрозуміло, що мало виростити якісну, безпечну та прийнятну за ціною продукцію її треба ще продати. Грамотний та ефективний маркетинг є одним із викликів і для української аквакультури.

«Щоб збільшувати обсяги вирощування риби, треба показувати, що українська риба є. Ми не можемо замінити норвезькі лосось чи оселедець, скумбрію. Але є великий потенціал аквакультури, а для його реалізації треба включати рекламу та маркетинг, каже Ігор Маслюк. Фермер повинен розуміти, що риба це продукція, і для продажу треба закладати в бюджет гроші на ці речі».

 «Для досягнення успіху не досить лише вирощувати рибу і думати, що її ринок сам поглине, проблем із реалізацією не буде, згоден і Дмитро Загуменний, голова правління Асоціації імпортерів та експортерів риби. Треба й імпортерам, і виробникам більше вкладатися в маркетинг, боротися з міфами, які існують щодо рибної продукції, популяризувати її. Тоді зможемо зрости з теперішніх 15 кг риби на рік на людину до 20 кг, рекомендованих міжнародними організаціями».

Значну увагу маркетингу та рекламі приділяє згадана вище «Aqua Farm». Присутність у соціальних мережах і медіа просторі, участь у різного роду ярмарках та презентаціях, співпраця з бренд-шефами ресторанів, дегустаційні сети, передача продукції на пропрацювання такі інструменти, за словами Богдана Прокоси, задіює компанія. На думку підприємця, вони обов’язково повинні бути присутніми в стратегії бізнесу з реалізації продукції.



У рамках Програми АГРО триває нині розробка моделі маркетингової стратегії для підприємств сектору аквакультури її очікують у червні 2021 року. Тим часом працює онлайн школа маркетингу, яка також може допомогти підприємцям галузі у кращому розумінні потреби в маркетингу та рекламі, різних їх складових.

Жовтохвіст, 50 євро за кг

Цінність аквакультури полягає в її здатності працювати і на внутрішній ринок, й експортувати. Щодо останнього, то в силу низки причин для галузі відкриваються дуже цікаві можливості. Саме експортний напрямок може бути привабливим для суттєвих капіталовкладень у сектор.

 «Аквакультура в Україні повинна відійти від традиційного екстенсивного вирощування низьковартісної риби і перейти на інтенсивне вирощування преміум риб, вважає Рамі Алон, експерт програми АГРО з Ізраїлю. Це створить фінансовий інтерес для потенційних інвесторів».

 Серед можливого асортименту експерт називає осетра, судака, форель, креветки, жовтохвоста. Остання риба із сімейства ставридових. За словами Рамі Алона, вартість жовтохвоста на захід від українських кордонів може сягати 50 євро за кілограм.

Експорту української аквакультури до Євросоюзу сприяє Угода про асоціацію, що включає положення про зону вільної торгівлі. Відповідно до них, продавати рибну продукцію найбільшому в світі її імпортеру українські виробники можуть без мит. 

Однак це ще не все. Багато учасників форуму «Aquaculture Business Ukraine 2021» наголошували на значенні для сектору Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила (Пан-Євро-Мед). Зокрема, і посол Норвегії в Україні Ерік Сведал. 

Це інструмент, розроблений Європейським Союзом для співпраці зі своїми торговельними партнерами, а також останніх між собою. Україна разом із іншими понад 20 договірними сторонами є учасницею конвенції. Серед них — Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), учасницею якої є такі «рибні» країни як Норвегія та Ісландія. Вони ж є нині найбільшими імпортерами риби Україну. 



Завдяки Пан-Євро-Мед українські підприємства можуть переробляти продукцію з тої ж Норвегії і продавати до Євросоюзу на умовах вільної торгівлі з ним. Інакше кажучи: сировина, що походить із країн ЄС чи ЄАВТ і переробляється в Україні, може набувати українського походження.

 «Справді, є можливість імпортувати рибу з Норвегії, переробляти її в Україні і експортувати до ЄС з нульовим митом, каже Дмитро Загуменний. Зараз такий формат потроху набирає обертів. Україна має великий потенціал стати як мінімум другою Польщею, яка є найбільшим переробником риби в ЄС».

Стаття стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International. Ця стаття відображає думку її авторів та не обов’язково є офіційною точкою зору USAID чи Уряду США. Докладніше про Програму USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО): https://www.facebook.com/usaid.agro/

 

Анатолій Марциновський для SEEDS.org.ua

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!