«З торговими мережами працювати не плануємо: вони викручують руки виробнику» – Анатолій Аршулік, СОК «Волинська картопля»

0 2 137

Тема дієвої кооперації українських агровиробників обговорюється не перший рік. Втім, здебільшого, українські фермери поки з недовірою ставляться до цієї моделі, яка непогано діє у цивілізованих країнах. Є аналогічний приклад і в Україні: 15 фермерів з Волинської області два роки тому заснували сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) «Волинська картопля». Наразі фермери з кількох районів Волинської та навіть сусідньої Львівської областей вирощують картоплю на загальній площі понад 200 га.

Про складнощі об’єднання фермерських господарств, основні принципи роботи СОКів, проблеми та розвиток української картопляної галузі, особливості співпраці з рітейл-мережами, а також про те, які саме фермери потребують держпідтримки, SEEDS поспілкувалися з керівником кооперативу Анатолієм Аршуліком.  

«До кооперативу прийшли люди об’єднані спільною ідеєю – вирощуванням картоплі»

Анатолію Аполлоновичу, гравці агроринку говорять про незначну ефективність кооперації в Україні. Ваш сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (СОК) «Волинська картопля» налічує на сьогодні 15 учасників. Як вдалося його створити?

– Свого часу разом із дорадчою службою Волинської області виграли грант Європейського Союзу – Міністерства економіки Німеччини, який профінансував створення картопляного кооперативу. Область підключилася в частині 10% проплати від гранту. В результаті на Волині були створені овочевий та плодоовочевий кооперативи. Один із них – СОК «Волинська картопля». У  ході презентації проєкту знаходилися сільгоспвиробники сусідніх районів, яким було цікаво працювати спільною командою.  Перша наша ініціативна група представляла Локачинський та Луцький райони, а потім до нас приєдналися Рожищенський, Ковельський, Ківерцівський і навіть Сокальський район Львівської області.



– Хто були першими членами кооперативу та ініціаторами його створення? Як вдалося  об’єднати фермерів?

– Ініціював створення кооперативу я, а базовим підприємством кооперативу було і залишається фермерське господарство «Еко-Тур». Приємно, що зараз доволі потужні фермерські господарства увійшли до нашої кооперації. Маємо спільну мету – вирощування картоплі. Так простіше вирішувати питання, які складно подолати фермеру-одноосібнику. Це і формування товарних партій картоплі відповідної якості, забезпечення матеріальними засобами виробництва, які кооператив купує спільно.

До речі, чим більше партія, тим дешевшими є закупівлі, допомагаємо один одному технікою, насінням, ділимося інформацією про кон’юктуру ринку. Щорічно проводимо декілька навчань для членів кооперативу. Це важливо навіть для тих, хто має агрономічні фундаментальні знання. Адже картопля – специфічна культура, яка весь час потребує нових знань стосовно технологій, кліматичних умов вирощування.

Під час навчань розробляємо технологічні карти для вирощування продовольчої та насіннєвої картоплі. До проведення заходів залучаємо найкращих українських фахівців з картоплярства. Також проводимо Дні поля для членів кооперативу. Це також своєрідне навчання і популяризація сортів, які є найбільш актуальними для вирощування у Західній Україні.

– Цікаво, за яким принципом в Вашому кооперативі відбувається розподіл прибутків, адже багатьох лякає саме ця сторона роботи кооперативів?

– Розподілу прибутків у нашому кооперативі ще не було, бо як такої кооперативної спільної роботи, наприклад, купівля техніки чи будівництво об’єктів ще  не проводили. Зараз ми просто допомагаємо один одному на загальних засадах.

– А чи вірите Ви взагалі у те, що можна разом з невеличкими виробниками скооперуватися і, наприклад, побудувати сучасне картоплесховище?

– Так, але за умови 50% і більше відшкодування вартості будівництва з боку держави. Менший розмір відшкодування з боку держави не дасть серйозного ефекту для розвитку сільгоспкооперативів. Якщо подивимося на приклад Польщі, то там фермерським кооперативам відшкодовується державою до 90% коштів на придбання обладнання чи будівництво сховищ. Це дозволило їм досить швидко побудувати та оновити потужності зі зберігання, переробки тощо.

– Чи працює на базі Вашого кооперативу накопичувальний центр?

– Поки що ні, адже ми – відносно молодий кооператив. На жаль, законодавство не сприяло розвитку кооперації, зокрема, тому щоб кооперативи могли будувати картоплесховища, інші інфраструктурні об’єкти. Члени кооперативу придбали та обладнали раніше діючі картоплесховища. За два роки наш кооператив поповнився трьома такими сховищами.

«Фермерам необхідна допомога держави у реалізації проєктів із обладнання системами зрошення»

– Як у Вас вирішується питання зрошення?

– На Волині в цілому достатня річна кількість опадів – приблизно 700 мм, тож особливої потреби в поливі донедавна не мали й отримували 400-500 ц/га. Втім, не завжди ці опади випадають саме тоді, коли потрібно фермеру. Два роки тому купили зрошувальні пушки, які стояли без діла. Торік провели навчання з технології зрошення: як краплинного, так і методом дощування. До навчання залучили колег-фермерів з Херсонщини, які не перший рік мають краплинне зрошення на площах від 20 до 50 га й отримують врожаї по 600-700 г/га, до речі, з вирощеного нашим кооперативом насіння. В планах на найближчі 5 років у нашого кооперативу – запровадити систему краплинного зрошення посівів картоплі задля мінімізації кліматичних ризиків.

– Чи можна розраховувати при реалізації такого проєкту на держпрограми з підтримки картоплярства?

– Не тільки можна – необхідно! Якщо подивитися на сучасне землеробство центральних регіонів України, то колись прибутковий завдяки родючим ґрунтам і сприятливим кліматичним умовам бізнес через глобальні кліматичні зміни став доволі ризикованим. Всі ми бачили, що цього року коїлося з посівами кукурудзи.

Підвищення температури із східних і південних областей шириться на Захід України. Тому держава має виділяти кошти не на ліквідацію наслідків посухи, а підтримувати запровадження меліорації у сільському господарстві. Зрошення – це гарантований розвиток землеробства. Тож держава має виділяти кошти не лише на часткове відшкодовування вартості машин та обладнання для зрошення, а й вартість електроенергії, води.

5 років тому ми перебували на картопляних навчаннях у Нідерландах. Попри те, що ґрунтові води там залягають доволі близько до поверхні ґрунту, місцеві фермери весь час поливають посіви картоплі й отримують врожай на рівні 700 ц/га.


«Картоплярі готові забезпечити якісною сировиною переробну галузь»

– Ви подавали власні пропозиції щодо програм з держпідтримки картоплярів та овочівників на наступні роки. Назвіть, будь-ласка, найбажаніші позиції.

– Років 30 тому на Західній Україні працювали великі крохмальні заводи. Зараз не маємо жодних потужностей з переробки картоплі, хоча щорічно виробляємо досить великий відсоток у структурі валового виробництва картоплі України. Саме Західний регіон є найбільш сприятливим із точки зору ґрунтово-кліматичних умов для вирощування картоплі.

В східній Польщі також вирощується багато картоплі на найбільш придатних для цього ґрунтах. Для переробки картоплі у сусідніх польських воєводствах локально створюють сировинні зони. Сировинна зона Західної України нічого аналогічного не має. Ми, як картоплярі, готові забезпечити сировиною належної якості виробництво чипсів, фрі, крохмалю – будь-що. Ми мріємо, щоб знайшовся інвестор, який би побудував у Західній Україні бодай одне переробне підприємство.

А поки що самотужки ведемо такі перемовини у двох напрямках: переробка картоплі на крохмаль та виробництво чіпсів. Звичайно, що переговори пригальмувала короновірусна криза, але тим не менше, вважаю, що питання незабаром набуде актуальності.

– Існує думка, що на свіжий ринок фермер завжди може реалізувати свою продукцію дорожче, ніж на переробку. Так, це певна стабільність, яку не гарантує свіжий ринок. Але ж для переробки потрібні специфічні сорти.

– Сподіваймося, що крохмальний завод на Західній Україні найближчим часом запрацює. Для цього завезли сорти німецької селекційної компанії Europlant. Вони мають високий вміст крохмалю, їх рентабельно вирощувати, бо не потребують багато праці та особливих затрат на сортування.

«Підтримка малих сільгоспвиробників стимулює розвиток територіальних громад на селі»

– Якою бачите ефективну підтримку галузі картоплярства в Україні?

– Якщо говоримо про будівництво картоплесховищ, то це має бути знову ж таки відшкодування не менше 50-75% вартості самого будівництва та обладнання. Щодо фермерських господарств і кооперативів, то вже мали один рік  таку практику в державі, але вона не стосувалася картоплярства, а була націлена на відшкодування 90% вартості закупівлі обладнання для переробки.

Другий момент – відшкодування для виробників картоплі, які вирощують продукцію для подальшої переробки на крохмаль. Наприклад, держава дотує вирощування 1 кг картоплі у розмірі 0,4-0,5 грн. Це варто робити, щоб крохмаль, який буде вироблятися з цієї картоплі, був конкурентним. Адже сьогодні на ринку демпінгує білоруський крохмаль за рахунок низьких у порівнянні з українською продукцією цін. Все це болячи б`є по вітчизняній переробці. Тобто держава однозначно має втрутитися в цей процес.

-Чи реально взагалі отримати кошти за програмами держпідтримки?

– Минулого року ряд фермерів нашого кооперативу користувалися держпрограмою з часткового відшкодування вартості насіння картоплі, часткового відшкодування вартості закупівлі сільгосптехніки та обладнання, відсотків за кредитними програмами.

Вважаю, що підтримувати потрібно саме малих сільгоспвиробників, а не великі агрохолдинги, які мають кредитні ресурси, інвестиційні програми та й досить власних коштів для розвитку бізнесу. Держава має зосередитися на підтримці фермерських господарств та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Така підтримка сприятиме і розвитку територіальних громад.

Якщо ми говоримо про великі агрохолдинги, то вони приїхали, зібрали врожай, сплатили податок  і все – вирішення інфраструктурних питань їм абсолютно нецікаве. Нам же сьогодні важливо зберегти родючість ґрунтів та розвивати сільські території.


 «Потрібно дзеркально обмежити ввезення в Україну імпортної картоплі»

– За яким сценарієм буде розвиватися картоплярство у найближчі роки?

– По-перше, потрібно проголосити і законодавчо зафіксувати пріоритет галузі. Адже картопля – це соціальний продукт, який є наріжним каменем продовольчої безпеки українців з огляду на масштаби його споживання та місце в раціоні.

По-друге, потрібно дзеркально обмежити ввезення в Україну імпортної картоплі. Я не кажу про повну заборону імпорту, а про введення дзеркальних заходів відносно тих країн-імпортерів, які давно запровадили обмежувальні заходи відносно української картоплі. Це стосується, в першу чергу, російської, білоруської, а також продукції з країн ЄАЕС і навіть Європи.

Окрім підтримки нашого виробника, це забезпечить нашу фітосанітарну та карантинну безпеку. Адже наші ґрунти не мають засмічуватися карантинними організмами, такими, як наприклад, томатна міль, що була ввезена до України разом із турецькими помідорами через прогалини українського законодавства в частині фітосанітарної безпеки.

Потрібно якнайшвидше ініціювати внесення змін до законодавства, які неодноразово озвучувалися Українською асоціацією виробників картоплі (УАВК) і направлені Департаментом фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби в паламент.

«З торговими мережами працювати не плануймо: вони викручують руки агровиробникові»

Чи працювали Ви з системою ProZorro? Якщо так, то в чому полягають складнощі її використання?

– Так, працювали щодо закупівель – продажу насіння. Це досить громіздка робота, адже вона вимагає надання великої кількості документів. Тому в ній фермерському господарству дуже складно, адже потрібно забезпечити юридичний і бухгалтерський супровід. Але наразі далеко не кожен фермер має власного бухгалтера, тому це може зробити кооператив.

Нам цікаво працювати і з бюджетними організаціями, і з пенітенціарними установами, із військовими частинами. Але поки що нас не влаштовують умови щодо логістики.

Хочу ще звернути увагу на необхідність більш ретельного відслідковування відповідними органами процесів, які відбуваються на ProZorro. Ні в якому випадку картопля з Росії чи Білорусі не повинна потрапляти до державних установ та закуповуватися державним коштом – це принципове питання що стосується національної продовольчої безпеки.

– Які шляхи реалізації Вашої продукції?

– Продаємо в різні області України: південні, східні та центральні. Працюємо з експортерами картоплі. Входити у торгівельні мережі поки не плануємо. Річ у тім, що при співробітництві з мережами дуже часто виникає питання своєчасного і в повному об`ємі згідно домовленостей повернення грошей за поставлену продукцію.

Крім того, у мереж існують питання приймання картоплі під реалізацію, під час якого вони, умовно кажучи, «викручують руки» виробнику. Нам не подобаються такі нечесні методи роботи. Тому працюємо здебільшого з трейдерами.



Ваше власне фермерське господарство – це родинний бізнес. Наскільки це допомагає в роботі?

– Так, моя родина – дружина, троє синів і невістка за освітою є фаховими агрономами і тому мають можливість на професійному рівні займатися розвитком нашого господарства. Звичайно, родинний підхід йде на користь розвитку фермерської справи.

 

Катерина Звєрєва, директор з розвитку УПОА спеціально для SEEDS.org.ua

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано

Do NOT follow this link or you will be banned from the site!