За відкриттям ринку землі по урядовій моделі причаївся меркантильний інтерес аграрних олігархів

1 448

Від допуску іноземців пайовики і економіка України нічого не виграють. А от за відкриттям ринку по урядовій моделі справді стоїть меркантильний інтерес, але не малих та середніх фермерів, а аграрних олігархів, які продали частину своїх компаній іноземцям, пише заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов в колонці на “Економічній Правді”.

Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради в колонці на “Економічній Правді”.

“Уряд вніс до Верховної Ради України законопроект №2178, яким скасовується дія мораторію на продаж с/г землі в Україні. Його вже включили в порядок денний сесії та мають розглянути найближчим часом.

Однак згідно з ним, право купувати землю отримують компанії, які зареєстровані за законодавством України, але власниками яких можуть виявитися іноземці.

І уряд та іноземні організації в один голос наполягають на тому, що іноземні компанії повинні отримати право купувати українські с/г землі. Мовляв, це потрібно для того, щоб максимально підвищити ціну покупки с/г землі у пайовиків та їх спадкоємців, яких близько 7 млн”, – пише Михайло Соколов.

“Здавалося б, логіка залізна, а протести середніх і малих аграріїв спричинені лише їх особистим корисливим інтересом – небажанням конкурувати з іноземцями. Але це не так.

У залізній логіці є вада: від допуску іноземців пайовики та економіка нічого не виграють. А от за відкриттям ринку по урядовій моделі справді стоїть меркантильний інтерес, але не малих та середніх фермерів, а аграрних олігархів, які продали частину своїх компаній іноземцям”, – зазначив заступник голови ВАР

“П’ять з шести найбільших аграрних холдингів України: “Кернел”, МХП, “Агропросперіс”, “Астарта”, “Мрія” мають серед акціонерів іноземні компанії.

Якщо ринок с/г земель буде відкритий тільки для українців, вони не зможуть її купувати, тоді як їх чисто українські конкуренти землю купуватимуть.

Очевидно, що це ставить під питання майбутнє цих компаній, а значить, ціна їх акцій буде знижуватися, як і статки їх господарів-засновників”, – пише Соколов.

“Більше того: в довгостроковій перспективі вони будуть змушені або переорієнтуватися на переробку с/г продукції, або піти з аграрного ринку.

Нові господарі землі будуть суттєво відрізнятися від нинішніх пайовиків. Вони сконцентрують у своїх руках ділянки землі розміром з поле – 50-200 га, що збільшить їх ринкову силу.

Такі ділянки цікаві всім с/г виробникам, на відміну від самотнього паю з середнім розміром у 4 га посеред чужого поля.

У результаті холдингам доведеться віддати господарям землі всю земельну ренту, залишивши собі лише підприємницький дохід.

А як підприємці вони програють власникам середніх господарств, які особисто об’їжджають свої поля, перевіряють техніку, стежать за роботою співробітників, іншими словами, не страждають від проблеми агента – господар в середньому краще веде бізнес, ніж найнятий менеджер (агент)”, – зазначає експерт.

“Окрім допуску іноземців, великим холдингам необхідна ще і можливість придбати у власність земельний банк, аналогічний за розмірами тому, що вони обробляють зараз.

Звичайно, вони хотіли б більше, ніж дозволена урядовим законопроектом верхня межа – 200 тис га в одні руки, однак, і вона дуже велика.

Статистика показує, що країні було б вигідно обмежити їх апетити максимум 50 тис га. Справа в тому, що якщо у господарствах до 50 тис га в середньому зайнято 2,2 людини на 100 га, то у тих, хто перевищує цей ліміт, вже 1,1, тобто, в два рази менше”, – додає Соколов.

“Якщо піти шляхом відкриття ринку с/г земель для іноземців, чого, до речі, не робив жоден наш східноєвропейський сусід, то великі холдинги продовжать нарощувати свій земельний банк, поступово видавлюючи своїх малих конкурентів.

На кожних 100 гектарах, що підуть від середніх і малих господарств до холдингів ми втратимо, як мінімум, одне робоче місце.

При 20 млн га легально оброблюваних с/г земель, 60% яких обробляють середні господарства, мова буде йти про 120 тис робочих місць, а з урахуванням малих господарств, ціна питання перевищить 150 тис”, – додає заступник голови ВАР.

“Якщо ж ми візьмемо всі 40,5 млн га українських с/г угідь то ціна латифундизації країни гарантовано перевищить 300 тис легальних і нелегальних робочих місць.

Однак справа не тільки в робочих місцях. Справа також і в податках – чим більше зайнято людей, тим більше податків надходить до місцевого бюджету і навпаки. Крім того, середні і малі фермери живуть там, де розташоване їх господарство, тобто в селі.

Вони хочеш-не-хочеш виявляються занурені в його проблеми і всюди, окрім податків, підтримують місцеві школи, спортивні команди, ремонт доріг, все те, що прийнято називати соціальною сферою села.

Оцінити це в грошах складно тому, що про такі витрати ніхто не звітує. Однак є неформальний показник прийнятного рівня “соціального” навантаження – 100 грн з гектара. Що становить близько 1,2 млрд грн по всій країні тільки від середніх господарств”, – додає Соколов.

“Тож не дивно, що жити в селах, де працюють холдинги, в середньому, гірше, ніж в селах, де землю обробляють українські середні та малі аграрії.

Тому більшість пайовиків виступають проти дозволу іноземцям купувати землю.

Вони на власному досвіді знають, до чого це призведе. І що їх сумарні втрати виявляться значно вищими, ніж виграш у ціні землі. При цьому не важливо: продав ти сам свою землю чи ні, головне що її продали твої сусіди”, – переконаний заступник голови ВАР.

 

SEEDS.org.ua  за інформацією Економічна Правда

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram та YouTube. Підписуйтесь!
1 Comment
  1. Микола пише

    Відкриття ринку землі – це не те, чим потрібно займатись. Вирішивши цю, так звану, “проблему” – наш уряд створить безліч нових.
    Першочергова справа – це відмова взагалі від такої ідеї як продаж землі. На сьогодні є багато можливостей іноземним компаніям вести свою діяльність на території України, але без надання їм права 100% володіння землею. Це перше.
    Друге – Україна є аграрною країною. І відкрити ринок землі іноземним компаніям, це можна зрівняти з тим, що: ви маєте великі залежі газу/нафти/золота (виберіть, що до вподоби), але ви даєте можливість іншій компанії/країні розробити їх. Кошти ви отримаєте лише за землю, де вони знаходяться, але не за самі газ/нафту/золото… Це колосальний програш. І кошти, які можуть бути отримані від продажу цієї землі, не є навіть 100 частиною того, що можна отримати розробляючи це самостійно, власними ресурсами.
    Земля, в межах державного кордону України, повинна залишатись в 100% власності держави.
    Україна – як держава незалежна, повинна першочергово забезпечувати можливості для провадження господарської діяльності всередині країни, для власного населення, підприємців, власних юридичних осіб.
    Тому, висновок наступний:
    Іноземні організації (ООН, ЄБРР, МВФ, СОТ…інші) не повинні диктувати Україні умови, щодо поводження з українськими землями, які є основою і символом територіальної цілісності країни (в іншому випадку, вони руками наших політиків порушують Конституцію України);
    Українська влада, повинна забезпечити сильну позицію на міжнародній арені, щодо відмови від відкриття ринку землі. (Хто не погоджується, в Україну може не приїжджати).
    Внутрішні операції з землею повинні стосуватись внутрішніх компаній, фермерів, які і є основою української аграрної галузі, і які щороку, без ринку землі, підвищують обсяги вирощеного урожаю. В свою чергу держава повинна забезпечити їх пітримкою, а не вставляти палкив колеса.

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано