Як звичайні сливи можуть стати незвичайними соусами і великою сімейною справою
Незвичні для українського споживача сливові соуси досить швидко відвоювали місце на кухонних полицях і в серцях. З чого починалась власна справа розповіли Віталій Павленко і Любов Дроздова – виробники унікальних сливових соусів “Пан Слива” і “Пані Слива”.
– З чого ж все починалося, якою була передісторія розвитку вашого бізнесу?
Любов: Наша історія про те, що не було б щастя, та нещастя допомогло. Ми почали виробляти соуси, тому що в 2007 році взяли валютний кредит на житло і нам потрібно було розрахуватися з банком. Ми все міркували, що б нам такого зробити, щоб заробити ще грошей.
У “Сільпо” є такий проект як “Лавка традицій”. В рамках його Віталік знімав на фото фермерів, виробників, їздив на зйомки по містах України. І одного разу керівник цього проекту в один прекрасний день побачив, наскільки засмучений Віталік з приводу нашої ситуації.
Він сказав: “Чому ти замислюєшся, як відкласти гроші? Думай про те, як їх заробити!”. І тоді він запитав у Віталіка, що він може робити. Мій чоловік розповів, що ми їздимо до батьків в село, а вони багато всього виробляють, і нам теж подобається цим займатися. Він також додав, що вміє готувати. На це його керівник запропонував спробувати приготувати щось для проекту. Так і виникла ідея готувати соуси для “Лавки традицій”.
– Для того, щоб почати, потрібен був хоча б якийсь стартовий капітал?
Віталій: Я зараз всім розказую, що для такого бізнесу можна вигадати три варіанти розвитку. Якщо багато грошей – йти на фабрику заробляти, консервуючи тисячі банок. Якщо мало грошей – зварити вдома каструлю соусу і продати його на ярмарках. І третій варіант – такий, як наш – їхати в село, там дуже багато всього, в тому числі і фруктів, які опадають з дерев, і більшість людей їх не встигають фізично зібрати і переробити.
Любов: Віталік у нас дуже любить готувати і у нього все виходить дуже смачно. Він повністю вдома займається приготуванням. У нас на кухні стоїть величезний стіл і Віталіку за ним подобається влаштовувати кулінарні шоу для наших гостей, які люблять до нас приходити.
Ми спочатку хотіли робити все вдома, почали купувати промислову техніку. Наприклад, купили потужний блендер, але виявилося, що нам ніде стерилізувати 10 тисяч банок. Ми довго намагалися, а потім стало зрозуміло, що самі не зможемо переробити такий обсяг. У підсумку ми знайшли Ніжинський консервний завод і орендували у них на один день виробництво.
– А як зараз вирішуєте це питання?
Любов: Після досвіду роботи на Ніжинському заводі Віталік поїхав до батьків у село. Тато саме побудував новий гараж. Ось половину його Віталік і зайняв під цех, і разом з друзями його обладнав.
– Скільки видів соусів ви випускаєте сьогодні?
Любов: У нас зараз три види продукції – два соуси і мариновані сливи.
Віталій: Ми йдемо простим шляхом. Ми не намагаємося зараз гнатися за різновидами, щоб самим в них не загубитися. Нам хочеться робити те, що ми робимо найкраще. Перший соус Ткемалі, який ми робили, такий самий, як робить мама Люби. Його роблять люди в селах, вони замість кетчупу їдять м’ясо зі сливовим соусом. Коли нам запропонували розширюватися в асортименті, то ми, в свою чергу, запропонували те, що можемо робити – мариновану сливу.
– Ви ставите перед собою глобальну мету в розвитку свого бізнесу?
Віталій: Знаєте, за кордоном, в європейських країнах є таке поняття, як середній клас. Там всі живуть однаково. Я хочу, щоб і у нас було якомога більше таких людей. Щоб вони могли катати собі по п’ять тисяч банок на рік, а потім продавати їх по магазинчиках свого міста або села. І щоб цього вистачало для того, щоб поїхати з сім’єю на відпочинок.
– А на які країни в цьому питанні ви рівняєтесь?
Любов: Ми рівняємося, наприклад, на Італію. Там дуже розвинені фермерські господарства і це гордість, коли сім’я щось робить дуже давно і добре. У нас такого немає, цього соромляться. У нас немає духу підприємництва. Це вже зараз стало популярним привчати дітей самостійно заробляти гроші. Я пригадую, як я, будучи дитиною, з татом і бабусею їздила на базар продавати те, що вони самі виростили. Ми тоді моторошно соромилися це робити.
Віталій: А я їду на базар в Черкасах і мені подобається продавати, допомогти дідусеві з села продати вишню. Я із задоволенням це роблю і люди у мене купують.
Любов: У Віталіка є підприємницька жилка і він ніколи не соромиться того, що робить.
Мені було страшно займатися власним бізнесом. Я знаю, що ходжу на роботу і там у мене є стабільність. Але в той же час, коли нам почали телефонувати люди, питати про соус, говорити, що він їм подобається і пропонувати продавати його в інших містах, то я переглянула свої страхи.
SEEDS.org.ua за інформацією segodnya
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!