Родинний бізнес господарства «Розенбург»: чи можна заробити на виробництві яблука сьогодні?

0 192

Через стрімке падіння цін на яблука українські промислові садівничі підприємства цьогоріч перебувають у складному становищі . Втім, є чимало і нових, молодих садів з відносно невеликою територією. Як вони переживають «яблучну кризу», чи планують експорт і на чому економлять – розповідають молоді фермери, власники господарства «Розенбург» Тетяна і Остап Прокопець в інтерв’ю проекту EastFruit.

– Розкажіть, чим займається Ваше підприємство? Яку площу займає?

Тетяна Прокопець: «Розенбург» – це наше сімейне садове господарство, розташоване в с. Рожеве, Старосамбірського району Львівської області, в прикордонній зоні з Польщею. Ми вихідці з Прикарпаття і завжди мріяли про спільний проект – довго підбирали сферу, прораховували варіанти. Працюючи протягом багатьох років в різних сферах – фінанси, маркетинг, інвестиції, ми добре розуміли і «підводні камені», і проблеми сучасних українських підприємств, тому нам дуже хотілося побудувати щось не на рік чи два, а довговічне. Саме так прийшла ідея садівництва. Історія підприємства почалася в 2012-14 роках, саме в цей час ми почали збирати кошти, вибрали земельну ділянку, почали будувати інфраструктуру і власне посадили перший експериментальний сад. Побачивши перші результати (дерева прийнялися, навіть дали перші плоди вже в перший рік вегетації), вирішили структурувати всю роботу, працювати системно, створюючи повноцінне господарство. На сьогодні в нашому ФГ «Розенбург» в обробці близько 16 га саду.

– У Вас до цього був досвід в садівництві?

Остап Прокопець: Ні. Для нас це досить ризикований проект, так як досвіду не було ні у мене, ні у моєї дружини. Починали фактично «з нуля» – переходячи від теорії до практики, ми і досі вчимося на своїх помилках, переймаємо досвід своїх колег-фермерів, експериментуємо, сподіваємося на успіх. Цікаво, що вже заклавши сади, від старожилів села ми дізналися, що ще за часів німецької окупації тут було закладено фруктовий сад, і вирощувалися кращі за якістю яблука і груші.

– Скільки коштувала закладка саду на початковому етапі?

О.П .: Облаштування 1 га саду в середньому коштувало нам близько 350 тис. грн ($ 12 520).
– Чому вирішили займатися саме садом? Чи не розчарувалися?

Т.П. : Нам подобається займатися практичною справою – коли ти відразу бачиш результат роботи. Пам’ятаю, коли ми вперше приїхали на ділянку землі, яку потенційно розглядали під ведення сільського господарства, мені здавалося що це буде не реально. Вся територія заросла чагарником, не було комунікацій (подведенного світла, дороги, і т.ін.). Ми пройшли нелегкий шлях, щоб зараз називати себе садівниками. Але як раз всі ці нелегкі завдання і надихають.

Звичайно, в цій справі є і «будні». Розчарування, страх, невдачі – на жаль, також приходять. Щоб займатися садівництвом потрібно мати велике терпіння, так як період окупності досить великий (до 5 років). Ніде правди діти, економічна криза позначилася і на наших бізнес-процесах і прорахунках. Деякі масштабні проекти (наприклад будівництво системи крапельного зрошення) довелося переносити з року в рік. Механічний полив виявився досить витратним і трудомістким – і за часом, і по фінансам. Але, коли нам дзвонять потенційні покупці, партнери, приїжджають подивитися на наш сад, а колеги-фермери, роблять компліменти – звичайно, все це приносить радість, підбадьорює і стимулює не опускати руки. Адже працюємо ми за європейською моделлю садівництва.

Що ви маєте на увазі?

Т.П.: Нам імпонує європейський досвід господарювання, так званого сімейного саду. Добре знаємо мало не кожне дерево, і працюємо в саду на рівні з іншими робітниками. Так ми краще усвідомлюємо кожен етап виробництва, коригуємо, вдосконалюємо його. Будь-який, навіть найкращий агроном, все одно не буде ставитися до чужої справи як до своєї, ти і сам повинен заглиблюватися в технологію. Навіть вдома у нас висить графік садівничих робіт і ми стежимо за ним. Зараз не ставимо собі за мету досягти значних результатів по врожайності, значно важливіше сам процес. Велика кількість робіт принципово виконується вручну (в штаті постійно працює 5 осіб), при мінімальному впливі техніки. Навіть висадка дерев і прополка бур’янів проводиться вручну.

– Які сорти використовуєте? Як їх підбирали?

О.П .: Це був довгий процес. Вибирали колегіально, враховуючи рекомендації агронома (з точки зору грунтово-кліматичних умов: культивації дерев, морозостійкості, тощо), і ринковий попит (товарні сорти яблук, які довго зберігаються, користуються високим попитом). Саме тому, частину площ відвели під вітчизняні сорти яблук ( «Ренет Симиренка»), а частину – під іноземні сорти, добре відомі споживачеві, з можливістю експортувати: «Голден Делішес», «Лігол», «Рубін Стар», «Флоріна», «Хоней Крисп», «Айдаред». Сорти були підібрані таким чином, щоб продовжити сезон, менше витрачати грошей на зберігання і максимізувати прибутки – традиційно, ціна зимового яблука вище.

– Який урожай отримали в цьому році?

Т.П.: Хочу відзначити, що свій сад ми висаджували в три етапи. Навесні 2014 року було реалізовано перший пілотний проект – висаджено так званий «нижній» сад, і навесні 2016 року – закладені нові молоді дерева – «верхній сад» – оскільки саме господарство знаходиться на схилі гори Радич. Працювали за інтенсивною технологією, щоб отримувати урожай вже на 2-3 рік після посадки. Останній був посаджений навесні 2018 року. Тому частина саду вступить в повне плодоношення в 2019 році. Наймолодший сад – вже після 2020 року. На жаль в цьому році, ми не отримали запланованого врожаю (5т / га). На це були різні причини – по-перше, ми не встигли завершити будівництво системи крапельного зрошення (недолік фінансування). По-друге, навесні 2017 у нас трапилася неприємна історія – крадіжка в саду, в тому числі саджанців, багато дерев було знищено, доводиться зараз докуповувати і досаджувати.

– Ви використовували держдотації при закладці молодих садів?

О.П .: У цьому році ми отримали 80% компенсації здійснених витрат з придбання посадкового матеріалу згідно з Програмою підтримки сільського господарства уряду – на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Насправді це велика допомога нам, особливо коли наш проект – ще на інвестиційній стадії.

– Ви вирішили займатися органічним садом. Чому? Яка перспектива, адже ціна органічних яблук в Україні падає так само, як і на звичайні …

Т.П.: З кожним роком зростає попит на органічну продукцію, культура здорового харчування, екологічна безпека життя зростає, в тому числі і у нас в країні. Крім того, нам подобається експериментувати – знаходити власні шляхи по вирощуванню яблук. Третій факт, один з найважливіших – сади «Розенбург» територіально знаходяться в екологічно чистій зоні в радіусі приблизно 20 км немає ніяких промислових заводів, земля під садами ніколи не піддавалася хімічної дії, не була в обробці більше 15 років. Для боротьби з основними шкідниками і хворобами використовуємо феромонні пастки. Основні добрива нашого саду – сертифіковані органічні, також використовуємо перегній, торф, добриво на основі скошеної трави, калій, фосфор, більшість робіт в саду проводимо механічним способом. Саджанці – також органічні, вирощені під індивідуальне замовлення. Отже, у нас є всі умови для вирощування інтенсивного органічного саду.

Щодо перспектив органічної продукції. По-перше, в країнах ЄС ринок органічної фруктової продукції не закритий, попит на неї досить високий. Органічний сад – комерційно може бути вигідним, приблизно на 50% прибутковіше звичайного саду, навіть незважаючи на меншу врожайність.
Ціни на органічну продукцію вище в 3 рази, щодо звичайної (3-9 євро / кг). Якщо експортувати українське органічне яблуко першого сорту (сировина для подальшої обробки) можна очікувати ціну близько 0,4 євро. По-друге, в Україні, приблизно 10% садових насаджень – це органічні сади. Ми, фактично, є одними з першопрохідців у цьому напрямку. Звичайно, продавати на внутрішній ринок органіку не так вигідно, але поки органічні сади в Україні – молоді, є час на популяризацію домашніх екологічних продуктів серед населення.
-Сьогодні ціна яблук на ринку дуже низька. Як це торкнулося Вас і Вашого прибутку?

О.П .: Так, дійсно, ситуація критична. Сьогодні на оптових ринках України ціна на яблуко становить 5-7 грн / кг ($ 0,18-0,25), тобто, воно стоїть в 2 рази дешевше, ніж рік тому. У сусідній Польщі на ринку яблук ситуація подібна (а ця країна, потенційно для нас важлива, так як наше господарство знаходиться на прикордонній території, близько 25 км до найближчого населеного пункту). Трохи рятує ситуацію той факт, що наш сад – органічний. Ми вирішили піти довгим шляхом, при якому врожайність дещо менше, вимагає довгих періодів, але ми сподіваємося продавати органічні яблука по більш прийнятними цінами. У будь-якому разі, не корчувати, не кидати нашу справа ми не збираємося.

– Які варіанти для себе Ви бачите в цій ситуації? Можливо, переробку, сушку яблук?

О.П.: У даній ситуації, важко спрогнозувати як будемо рухатися далі. Поки працюємо над питанням виведення саду до прибуткового рівня. Далі, якщо буде потенційно вигідно вкладати в переробку, підемо на такий крок. У нас невеликий бізнес, тому про такі кроки можемо думати, але тільки будучи в кооперації чи іншому союзі з фермерами. Переробка, сушка, морозильні камери – все це витратні проекти, і комерційно вигідні при великих обсягах продукції.

-Зараз багато великих яблучних садів, як таким невеликим бути конкурентними?

О.П.: Ми з самого початку не ставили перед собою завдання конкурувати з великими агровиробниками. Нам подобається європейський підхід до цієї справи – невеликі (до 20 га) сімейні господарства, власники якого знають кожне посаджене дерево, знають всі «слабкі» і «сильні сторони» свого бізнесу. Повторюся, наш сад – органічний, більшість робіт виконується вручну, механічно. Ми, фактично, контролюємо кожен етап виробництва, коригуємо, вдосконалюємо його.

– На чому, на Вашу думку, початківець-садівник може заощадити?

Т.П.: Наш досвід свідчить про те, що можна істотно заощадити на садовому інвентарі, техніці, обладнанні, інших матеріалах, і при цьому щоб придбати якісні речі, варто їхати за кордон, наприклад, до Польщі. Місцеві фермери знають толк в яблучному бізнесі, у них можна підглянути і технологічні новинки, і придбати відносно дешеві матеріали для садівництва, в тому числі, раніше використовувану техніку. Наприклад, спеціальні шпалери італійського зразка ми побачили на польському стенді на виставці садового обладнання в Італії, а потім зробили свій аналог у нас, в Україні, таким чином заощадивши не менше половини вартості.

– Як плануєте налагоджувати збут, зокрема, експорт яблук?

Т.П.: Ведемо переговори з потенційними покупцями (одним з українських агрохолдингів, мережевими магазинами). Розглядаємо варіант вступу в кооперацію органічних виробників в такій ситуації нам буде простіше і швидше вийти на експорт. Але поки у нас завдання №1 – вивести сад на прибутковість.

-Які помилки зробили при облаштуванні саду? Щоб зробили інакше, якби закладали сад зараз?

О.П .: Сьогодні швидше за все не вкладали б в садівництво (враховуючи ціни на електроенергію, дизельне паливо, девальвацію гривні, і т.ін.). Що стосується помилок, то їх було безліч. Садівництво вимагає великих капітальних вкладень відразу. З економічної точки зору знайти компетентних людей в селі, на жаль, як виявилося, питання не з легких. Більшість населення в нашому районі їздять на сезонні роботи до Польщі. Що стосується молоді – бажаючих працювати «в полі» не так багато. Як керівнику підприємства, мені доводиться вирішувати багато технічних питань самостійно. А це відволікає від управлінської роботи. Обробіток землі, посадку дерев, прокладку зрошувальної системи – всі ці процеси потрібно робити одночасно. Зараз розуміємо, що в нашій ситуації потрібно було шукати партнера, інвестора так як фінансово ми були не готові стартувати з таким масштабним проектом.

– Багато фермерів які мають невеликі підприємства, намагаються отримати додатковий прибуток. Наприклад, проводять екскурсії на фермі, запрошують городян на збір врожаю, заробляють на екотуризмі. Чи є у вас подібні ідеї?

Т.П.: Так, хочемо з часом перетворити село в рекреаційну зону для сімейного відпочинку, де кожен зможе знайти справу для душі – не тільки зібрати в садах яблука, але і ягоди і гриби з лісів, відпочити від «тиску» мегаполісу. Завдяки розташуванню на кордоні з Польщею, ми зможемо приймати не тільки українців, а й іноземців та пропагувати екотуризм. Вже зараз на території господарства ми запланували низку заходів для дітей і дорослих, сподіваємося залучити до цієї справи якомога більше людей, ентузіастів.

SEEDS.org.ua

 

Leave A Reply

Your email address will not be published.