Автономна свиноферма. Раціональне використання сил і часу

0 1 957

Тваринництво – важке заняття, яке вимагає багато часу, витрат і фізичних сил.  Напевно, багато хто замислювалися, як можна мінімізувати виснажливу фізичну працю і час, витрачений на неї.  Звичайно, участь людини в вирощуванні поголів’я необхідна, але використання нових методів може значно допомогти фермеру, про це читайте на SEEDS.

Якщо подивитися на вирощування молодняка свиней спрощено, то найбільш трудомісткими процесами є: годування, напування і видалення гною з тваринницького приміщення.  Саме цим і займаються господарі свиней більшу частину часу, доглядаючи за ними.  Полегшити і прискорити виконання саме цих етапів робіт, а по можливості і зовсім їх уникнути – найсміливіша мрія свинарів.  І її можливо здійснити!

 

Почнемо з головного – з годування.

Систем годування існує багато.  Найбільш фізіологічно сприятливими для організму свиней є корми, приготовані на основі зернових каш, зелених кормів, молочних продуктів і коренеплодів.  Але для автоматизації процесу годування нам такий корм не підійде.  Безсумнівно, корм краще використовувати сухий і сипучий (саме така консистенція і структура роблять можливим застосування його в автоматичній годівниці).  Крім того, корм повинен відповідати і іншим необхідним умовам: не псуватися тривалий час, при цьому бути поживним і добре засвоюваним, щоб забезпечити високі прирости відгодовуємого молодняка.  Таким вимогам відповідає дерть, а в ідеалі – екструдоване зерно з додаванням трав’яного, м’ясо-кісткового та рибного борошна, згідно норм раціону для конкретного віку.  Можна також скористатися вже готовим повнораціонним комбікормом промислового виробництва.

Автоматична годівниця являє собою встановлений вертикально бункер великого обсягу, що звужується донизу.  У нижній частині бункера знаходиться вузьке, щелевидний отвір, крізь який корм, у міру його поїдання свинями, висипається в корито.  При цьому корм в кориті є постійно, що гарантує цілодобову ситість ваших тварин.  В результаті, при хорошій якості кормової суміші, забезпечуються всі умови для отримання високих приростів.

Корито під бункером повинно мати поперечні перегородки, встановлені рівновіддалено один від одного на відстані, відповідній ширині морди свині.  Тоді тварини в процесі харчування не зможуть розкидати кормову суміш на підлогу.  Подібні годівниці можна купити готові, або зробити самому з дощок або листової сталі, що зовсім нескладно.

 

Тепер поговоримо про другий важливому і досить трудомісткий процес – про напування.

Постійний доступ до питної води тваринам необхідний при будь-якому типі годування, а при сухих кормах – особливо, так як в цьому випадку свині споживають її в досить значних кількостях.  Щоб було легше орієнтуватися в цьому питанні, скажу, що в добу свиням потрібно приблизно 1 л води на кожні 10 кг живої ваги тварини.  Розраховуючи потребу поголів’я в воді, слід враховувати, що підвищення навколишньої температури повітря з 20°С до 30°С призведе до збільшення споживання води в три-чотири рази!

Це завдання з успіхом допомагає вирішити використання ніпельної напувалки.  Вода в ній завжди свіжа (не забруднюється підстилкою, залишками корму, гноєм тощо), Використовується раціонально.  Крім того, в неї можна додати майже будь-який профілактичний препарат, і свині будуть вживати його непомітно для себе.  Ця система напування складається з великої, закритої (але не герметично!) ємності з водою, розташованої на узвишші (для створення напору в системі), відходячих від неї труб і самих ніпельних напувалок, прикріплених на кронштейнах до будь-якої нерухомої вертикальної поверхні (стіни, стінки  верстата, стовпи і т. п.).

Водний резервуар слід встановити в найтеплішій частини свинарника, щоб вода в ньому була тепліше.  Особливо це важливо для маленьких поросят і в зимовий час.  Система напування буде оптимальною, якщо створити в ній достатній натиск, щоб вода в поїлки надходила самопливом. Найбільш прийнятна швидкість подачі води для свиней на відгодівлі – в межах 0,8 – 1,5 літрів за хвилину;  для свиноматок – до 3-х літрів в хвилину.  Сильний натиск (при тиску води в системі більше 2-х бар), створюваний насосною станцією, відлякує поросят, особливо на самому початку привчання їх до ніпельної поїлки.

Змонтувати таку систему самостійно, з урахуванням кількості поголів’я і його віку, також нескладно.  Висота установки поїлок залежить від віку поросят і її нахилу по відношенню до рівня підлоги.  Так, для поросят вагою до 25 кг, при паралельному до підлоги розташуванні поїлки, її кріплять на висоті 35 см. Для свиней вагою близько 50 кг – на висоті 50 – 60 см, а для свиней вагою 100 кг і більше – на висоті 70 см  над рівнем підлоги.

Кількість поїлок, що встановлюються в верстатах, визначається з розрахунку: 1 поїлка на 12 поросят вагою 25 кг;  для поросят вагою 50 кг потрібно встановити одну поїлку на 7 голів;  для свиней на відгодівлі, з вагою 100 кг і більше, одна поїлка буде потрібна на кожних 5 голів.

Привчити поросят до користування поїлкою легко, якщо вставити в неї шматочок картону.  Капання води з-під картону приверне перше, найсміливіших поросят, а решта навчиться пити, слідуючи їх прикладу.  Свині ж соціальні тварини!

Перед кожним новим заповненням резервуара бажано ретельно вимивати ємність гарячою водою і дезінфікувати, щоб в ній не розвивалися патогенні мікроорганізми.

 

А як справи з прибиранням гною?

Як його полегшити?  А це теж можливо!  І не просто полегшити, а майже повністю уникнути!  І свині при цьому будуть чистими, і в верстатах сухо, навіть запах гною майже зникне!

По-перше, використання екструдованого корму, який має дуже високий рівень доступності для організму свиней, тобто, асвоюваності, що призводить до майже повного його перетравлювання (до 90%).  А це означає не тільки те, що корм використовується дуже раціонально, але й те, що гною при такому годуванні буде набагато менше, ніж при звичайному.

По-друге, як виявилося, можна переробляти свіжі екскременти прямо в сараї з тваринами, причому постійно!  Для цього потрібно завантажити в сарай свіжу підстилку шаром близько 40 см. Можна провести цю операцію в присутності тварин, але все-таки працювати вам буде зручніше, якщо їх на час з приміщення прибрати, наприклад, випустити в вигул.  В якості підстилки краще використовувати тирсу та стружку.  Вони не так сильно ущільнюються під вагою тварин та краще забезпечують повітрообмін, що дуже важливо для мікрофлори.  Але якщо такого матеріалу мало, то можна до нього підмішувати до 30% соломи, лушпиння, опалого листя з дерев тощо.

Після цього свіжу підстилку треба заразити навозоперероблюючими мікроорганізмами.  Їх можна придбати за цілком доступною ціною, яка складає приблизно 110 грн.  за 100 г. Інструкція застосування докладно описана на упаковці.  Одні виробники рекомендують розводити вміст пакета в теплій воді, настояти 20 хвилин, а потім отриманим розчином змочити підстилку (з розрахунку 50 г на одну тварину або 2,8 м2).  Інші виробники рекомендують вміст пакету (це порошок) рівномірно змішати з підстилкою в сухому вигляді, з розрахунку 500 г на 10 м2, після чого запускати тварин.

Мікроорганізмам, що оселилися в підстилці, потрібно тепло (не менше + 6°С), поживні речовини і кисень.  Все це в достатній кількості вони будуть мати, як тільки тварини зайдуть в приміщення.  Їжею для цих мікробів є кал і сеча тварин.  У процесі її переробки підстилка буде розігріватися до + 40°С (!) В товщі шару і виділяти тепло.  Ця особливість мікробної діяльності стане великим плюсом в зимовий час, особливо для маленьких поросят.  Але є і мінус – виділення великої кількості пару, що може викликати підвищення вологості в свинарнику.  Щоб уникнути такої ситуації потрібно забезпечити достатню вентиляцію тваринного приміщення. Для того щоб діяльність мікроорганізмів, що переробляють відходи в свинарнику, була ефективною, екскременти тварин повинні надходити до них постійно.  Перерва в 10 – 12 днів може погубити колонію.  Дуже важливо, щоб на поверхні підстилки не утворювався щільний шар, що перешкоджає надходженню кисню і поживних речовин в товщу підстилки.  Але в силу того, що свині схильні до перекопування підстилки, проходить достатня аерація робочого шару і забезпечення мікрофлори харчуванням.  Саму підстилку – стружку або тирсу, треба постійно (але не часто) додавати, щоб утримувати її товщину в межах не менше 40 см.

У підсумку, ми можемо звести догляд за поголів’ям до декількох відвідувань свинарника за тиждень.  І то, не для виснажливої брудної роботи, а для контролю за функціонуванням всієї системи, станом здоров’я поголів’я, для завантаження бункера годівниці кормом і наповнення ємності для води (за допомогою насоса).  При цьому, ми ніяк не прив’язані до тимчасових рамок, коли саме це потрібно зробити і скільки часу витратити.

Успішного вам свинарства!

SEEDS  за матеріалами AgroStory

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано