Сховища для плодоовочевої продукції окуповуються вже за 3 – 5 років: що варто врахувати?
Нестабільна економічна ситуація – не найкращий союзник для українських виробників плодоовочевої продукції. Агробізнес не любить випадкових людей, у справі залишаться тільки ті, хто планує довготривалий розвиток господарства, зокрема те, як зберігатиметься зібраний врожай, пише SEEDS
Про це в інтерв’ю для EasFruit розповів Андрій Марущак, комерційний директор ТОВ «ВанДайк Технікс», міжнародної компанії, що спеціалізується на обладнанні для зберігання овочів, фруктів та ягід.
– Чи вплинув другий рік пандемії COVID на процес будівництва овочесховищ в Україні?
– COVID сьогодні не сильно впливає на сховища, як і на саме зберігання. Сильно впливає економічна ситуація в країні і ціни на кінцеву продукцію.
Це і нестабільність, і неможливість прогнозувати бодай на один-два місяці, не говорячи вже про півроку вперед. Це зупиняє багато клієнтів.
Ще одна з нових проблем – в Україні зменшилось вирощування цибулі і стало менше самих виробників. Два -три сезони поспіль низьких цін вбили вирощування цибулі.
Чому так сталось? Все просто – зазвичай наші фермери мали саморобні сховища в яких втрати складали 20-30%. Це самотужки обладнані приміщення побудовані без консультацій з експертами. При професійному зберіганні ви матимете, максимум, 8% втрат за 6-8 місяців.
Колись вирощувати цибулю було дуже вигідно – маржа була 100-200% а інколи навіть 400%. Однак, останні кілька років ситуація змінилась, маржа стала 10-30%, а втрати під час зберігання у 30-40%. Вони і нівелювали все.
Мені прикро про це казати, але я бачив величезні господарства, які вирощували цибулю десятки років, а топім за кілька років просто збанкротували.
– Чи можна врятувати такі сховища, переобладнавши їх?
– Переобладнання це, інколи, дуже затратна справа, хоча бувають випадки, коли можна, легко, провести реконструкцію. Зазвичай цибуля у нас традиційно вирощується на півдні, картопля – в середній полосі та на півночі. Далеко возити на зберігання овочі ніхто не буде. А переобладнання – додаткові, до того ж немалі гроші.
– Невже в Україні перестали будувати нові технологічні лінії для переробки чи сховища для овочів та ягід?
– Сьогодні в Україні активно будуються лінії з заморожування лісових ягід. Їх доволі багато. Переважно це чорниця, але є і малина і інші ягоди. Однак по малині нам важко конкурувати з тією ж Сербією чи Польщею.
Цьогоріч на малину попит, так. Можливо її знов почнуть масово висаджувати, як це було років п’ять тому, а потім так само масово викорчовувати. І це дуже добре, на мою думку – це сегментує ринок. Коли ви будуєте бізнес, щоб швидко заробити сьогодні, він не буде працювати.
Однак коли ви будуєте бізнес із стратегічним розрахунком хоча б на 10 років – він працюватиме. Бувають періоди високої маржі та низької маржі, але ви розумієте, що за цей період у 10 років, у вас буде умовно кажучи загальний заробіток 30%.
Агробізнес потрібно планувати і планувати доволі довго. Сховища – це не на рік, чи два. Період їх експлуатації щонайменше 25 років. Окуповуються вони вже після 3-5 років, в залежності від кон’юнктури ринку. Наявність сховища дає можливість заключити з мережами договори на довготривалі поставки.
Якщо повернутися до питання заморозки, то у тій же Польщі працює більше 200 тунелів шокової заморозки а в Україні – тільки 30. Просто поляки все експортують, а ми – ні.
Максимум куди ми експортуємо – це до тієї ж Польщі. Поляки нашу продукцію просто додають до своєї і експортують будь-куди.
Якщо ми, українці, можемо експортувати свої зерно, сою кукурудзу, так само ми можемо експортувати все, що у нас росте, зокрема овочі і ягоди.
– Експорт плодоовочевої продукції – реальне майбутнє для України?
– Потрібно розуміти, що український ринок, він досить малий. Задача не так виробників, як держави, розвинути експортний потенціал країни.
Чому Голландія, яка в 17 разів менша ніж Україна, є другим у світі постачальником фруктів і овочів? Голландці колись давно зрозуміли: внутрішній ринок є, але він доволі малий, наситити його можна дуже швидко, тому краще працювати на експорт.
Не говоритимемо поки що про країни Європи. Європа – це квоти. Але для інших країн це не перешкода. Треба просто виконувати їх умови.
Країни Африки чи Азії мають неймовірний ринок і ємкість. Але ми не можемо постачати туди продукцію через елементарні речі. Ми не знаємо англійської мови, до того ж у нас погано працює повернення ПДВ при експортних операціях.
Експортний потенціал України просто неймовірний, ми можемо ту ж Африку чи Азію «завалити» будь-якими українськими продуктами, але наші державні діячі не сприяють цьому.
– Логістичні компанії стверджують, що на шляху до розвитку експортного потенціалу України є велика перешкода – не вистачає професійних сховищ та складів. Чи це так?
– Для початку треба розуміти різницю між складами специфічними і технологічними. Технологічні – це ті камери, які передбачають довгострокове зберігання овочів.
Для прикладу, ми провели реконструкцію одного проекту, який був побудований 7 років тому біля Києва. Його побудували, потім запустили, як технологічний склад для зберігання овочів. Але насправді він таким не був – там зберігали будь-що і завжди невдало.
В цьому році ми переобладнали певну частину цього складу. І сьогодні попит на ці, нові технологічні камери зберігання, дуже високий. Люди реально стоять в черзі.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!