Велика кількість сортів винограду не гарантує повну реалізацію без налагоджених каналів — Тетяна Шмаглюченко
Український споживач звик бачити на поличках супермаркетів переважно імпортований виноград. В Україні також є виробники якісного продукту, але це переважно малий та середній бізнес. Щоб стати помітними гравцями на ринку, українським виноградарям варто об’єднуватися та кооперуватися, вважає Тетяна Шмаглюченко, директор компанії «ВІН‘С» (Одеська область), що спеціалізується на виробництві столового винограду преміум якості. У інтерв’ю для SEEDS Тетяна Шмаглюченко розповіла, який виноград люблять українці, яким був цьогорічний сезон для українських виноградарів, чого очікувати наступного року, та яка ситуація на ринку зараз.
— Якими є особливості цього сезону для українських виноградарів? Чи не зіпсувала планів погода?
— Цього року відчувались наслідки посухи двох попередніх років, тому ми робили ембріональну плодоносність і не очікували та великий врожай. Загалом дуже багато виноградників, які відновлюються, тому це рік збереження та відновлення виноградних насаджень. Закладка врожаю на поточний рік, яка проводилася минулого року, була не дуже вдалою. У нас, наприклад, є сорти, які після зими цього року взагалі не принесли урожаю, тому що замерзли основні плодоносні бруньки. Така ситуація спостерігалась не лише у нашому господарстві. Зважаючи на все це, я не можу сказати, що цього року великий обсяг врожаю столового винограду.
До того ж деякі фермери зіткнулися з ситуацією, коли під час цвітіння були дощі, тому запилення пройшло не досить вдало і грона сформувались не дуже щільними, кострубатими, мають недостатньо привабливий вигляд. Також через дощову погоду виникло багато грибкових захворювань винограду. Разом з тим, невисокі температури на початку весни призвели до того, що період льоту першого та наступних поколінь гроновоі листокрутки був дуже розтягнутим, було важко захищати врожай.
У цілому, ті, у кого було бажання побачити, які бувають захворювання винограду, цього року мали можливість це зробити — побачити все, що є в енциклопедіях (посміхається).
— Як вплинула така ситуація на ціни на столовий виноград?
— Цього року ціна дійсно вища, ніж зазвичай. Попри це, я не певна, що більшість господарств зараз навіть на точку беззбитковості виходять. У нас, наприклад, половина виноградників умовно працює, інші ми зараз переформовуємо. Посуха минулих років також призвела до зрідження насаджень: там, де не було зрошення, якісь кущі не витримали. Минулого року, навіть на ділянках зі зрошенням, незважаючи на те, скільки води виливали, зупинився ріст винограду через високі температури, урожай був недостатньо високої кондиції і закладка врожаю поточного року невисока.
Більш цікавим за обсягом врожаю має бути наступний рік. Утім, не варто нехтувати тим, що агрофон (кількість спор захворювань які можуть перезимувати) є проблемним, тому восени та навесні варто робити захищаючи обприскування. Це необхідно для боротьби з численними захворюваннями винограду, як-от чорна плямистість, мільдю, оідіум.
Звичайно, не факт, що наступного року ситуація буде кращою, але вже по бруньках бачимо, що закладка врожаю буде більшою. Тобто обсяг врожаю може бути більшим, але погодні умови і ринкова ситуація також впливатимуть на обсяги та дохідність виробництва.
— Ваш формат продажу через соціальні мережі виглядає достатньо цікавим. Які ще канали використовуєте для реалізації продукції?
— Ми також працюємо з невеликими місцевими торговельними мережами на Одещині. Вже другий рік поспіль постачаємо виноград до Києва у мережу «WINETIME». Плюс здійснюємо продаж на місцевих ринках, гуртові продажі. Обсяг врожаю у нас поки недостатньо високий, щоб співпрацювати з великими мережами. Щоб постачати стандартні сорти, стандартної якості у великі супермаркети, потрібно скооперуватися з іншими фермерами для формування великих партій. Наразі ж 80-90% поличок в українських супермаркетах займає імпортований виноград. Мережам так простіше працювати.
Постійно проводимо перемовини з іншими виробниками з метою кооперування, але багато хто виходить з бізнесу, тих, хто займається столовим виноградом, стає менше. Утім, шукаємо варіанти, співпрацюємо з колегами.
— Раніше цього року ви говорили, що плануєте створити власний бренд та почати переробку винограду: виробляти родзинки, пастилу. Як справи з цим напрямком зараз?
— Торгівельна марка «Шалені доли» вже подана на реєстрацію. Ми вже отримали сушарку. Наразі займаємось пусконалагоджувальними роботами. Все йде за планом. Щодо пастили — ще будемо тестувати, тому що немає стандартних рецептів щодо роботи з виноградною пастилою, треба вивчати мікробіологію та інші аспекти. З родзинками трохи простіше, оскільки там варто висушити продукції до відповідної вологості і вони вже готові.
— Чи у зв’язку з запуском переробки плануєте розширювати площі виноградників?
— На сьогодні площа наших виноградників — 12 гектарів. Плануємо посадити ще 6 гектарів, але ми в першу чергу орієнтуємося поки не на переробку, а на ринок свіжого винограду. Переробка — це можливість красиву ягоду на невеликому гроні переробити та отримати додатковий Cash Flow, але наша сушарка не така велика, ми не зможемо поки що переробляти виноград, наприклад, з 10 гектарів. Наразі ми лише відпрацьовуємо технології сушіння та перероблятимемо незначний обсяг винограду.
— На які сорти столового винограду наразі є найбільший попит серед українських споживачів?
— Найбільший попит на кишмишні сорти, незалежно від того, якого вони кольору і незважаючи на те, що всі звикли до білого турецького винограду. Ми вирощуємо чорний кишмиш, наступного року, сподіваюся, виведемо на ринок рожевий кишмиш.
Український споживач обирає велику товарну ягоду з насиченим смаком, наприклад сорт української селекції «Лівія». За цей сорт уже третій рік поспіль ми отримуємо винагороди на виставці «Виноградний калейдоскоп», яку проводить ННЦ «Інститут виноградарства та виноробства їм. В.Є. Таїрова» Національної академії аграрних наук. Зважаючи на природні умови — розміщення виноградників, температура, близькість до моря — «Лівія» у нас має рожевий, майже малиновий відтінок та високе накопичення цукрів. Це мій улюблений сорт, хоча він достатньо примхливий та вимагає додаткового захисту і ручних операцій.
— Що порадите виробникам столового винограду, або тим, хто лише планує почати займатися виноградарством?
— По-перше, потрібно добре розуміти свій ринок збуту, тому що висаджувати велику кількість сортів, вважаючи, що ви продасте все на якомусь місцевому ринку, вже неактуально. Потрібно рухатися в бік кооперації. Є чудові приклади. Наприклад, можна подивитися, як формують партії турецькі виноградарі. У Молдові (Костешти) виробники змогли успішно об’єднатися для вирощування та системного продажу одного сорту. Вони стали помітним гравцем на ринку та здійснюють експорт в Україну та Європу.
Маленьким виробникам важко, саме тому потрібно співпрацювати з іншими.
Також проблемою є якість посадкового матеріалу в Україні. Європейські саджанці також не завжди можуть показати себе добре в українських реаліях, оскільки у нас інші кліматичні умови, інші зими. Треба переймати європейський досвід, але адаптувати його. Тому ми почали створення свого розплідника. Уже третій рік поспіль проводимо польову селекцію, заклали невеликий маточник підщепи. Будемо вирощувати посадковий матеріал для своїх потреб.
- Як зміниться ринок їжі у найближчі роки?
- Які українські суперфуди наразі популярні на внутрішньому та зовнішньому ринках?
- Які технології допомагають українським компаніям виходити на нові ринки і створювати унікальні продукти?
💡 Про це все ви можете дізнатися 27 жовтня під час Міжнародної конференції: «From Local to Global: суперфуди, технології, ринки» з циклу Збільшення прибутків агробізнесу. Організатором виступає агромедіа-агенція SAPIENZA за підтримки Київського контрактового ярмарку. Місце зустрічі: м. Київ, Міжнародний виставковий центр (Броварський проспект 15), виставка “AgroComplex 2021”. Початок о 12:00.
Відвідування безкоштовно за умови попередньої реєстрації. Зареєструватися можна тут.
Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook InstagramYoutube та Підписуйтесь!