Як фермер почав бізнес у незнайомій сфері. Птахоферма у прифронтовому селищі

0 226

Фермер Микола П’ятченко із смт. Щербинівка Донецької області відкрив свою міні-птахоферму отримавши грант “Український донецький куркуль”. Підприємству лише два місяці, але власник уже бачить перші результати роботи ферми і має великі подальші плани. Як вдалося почати справу в незнайомій сфері у прифронтовому селищі читайте на SEEDS.

Як з’явилася ідея?

До початку військових дій Микола займався кормами для тварин. Возив товар до Костянтинівки та Горлівки, постійних клієнтів вистачало. А потім почалася криза. Ціни стрімко злетіли і справа зупинилася: встиг тільки борги віддати. Потрібно було думати, що робити далі.

Визначився, що нині найкращий варіант бізнесу в Торецьку — продукти харчування. Ідея з курячою фермою спершу не здавалася вдалося. Микола вважав, що фермерство — дуже брудна справа, в прямому сенсі слова, і потребує постійної уваги. Але коли ближче познайомився з цим бізнесом, змінив думку.

Можна сказати, я скопіював бізнес у своїх же клієнтів з Костянтинівки. Вони так душевно всією сім’єю займаються птахівництвом, що надихнули мене”, — каже Микола.

З чого все почалося

Одного разу в інтернеті натрапив на промислову вживану клітку для вирощування птахів, і, недовго думаючи, вклав у покупку останні гроші — 50 тисяч гривень. У одній такій клітці можуть жити 1,5 тисячі курей.

Потім Микола став глибше занурюватися у тему, вивчав посібники по розведенню птахів. А незабаром почав ремонт майже розваленого старого сараю на своїй присадибній ділянці.

2015-й рік: усі їдуть, а я розчин мішаю та прислуховуюсь, де стріляють”, – згадує фермер.

Майже два роки пішло на підготовку. І ось Микола нарешті зважився подати заявку на грант за програмою “Український донецький куркуль”. Тут йому знадобилися навички роботи з кормами та диплом економіста ДонНТУ.

Я писав дипломну роботу з бізнес-планування, тому бізнес-план розробив за три дні”, — розповідає Микола.

Щоправда, окрім розрахунку кормів, докладний бізнес-план містить й інші показники. Щоб їх дізнатися, довелося трішки витратитися — заплатити за потрібні дані спеціалістам.

Ну, а найголовнішим стимулом для відкриття бізнесу стало народження сина. Миколі потрібно було доволі швидко вирішити, де шукати нову роботу або чим займатися, щоб утримувати молоду родину.

Зараз наш 3-річний Гліб уже грає у “продавця” та цікавиться татовими справами”, – з посмішкою хвалиться своїм помічником підприємець.

Найголовніше для бізнесмена-початківця — підтримка сім’ї, каже Микола. Коли починаєш з нуля, потрібно щоб уся родина згуртувалася і допомагала. Важливо разом пройти етап становлення, де є незручності, борги та вимушена економія.

У цій фермі всі наші телефони, відпочинок, одяг”, — не приховує П’ятченко.

Як отримав грант

На розгляд грантової заявки Миколи пішло близько місяця. Йому виділили 325 тисяч гривень на свердловину, закупівлю птахів і дорогу систему виведення посліду. Ця система дозволяє утримувати в чистоті курник і територію поруч, витрати на прибирання зведені до мінімуму. Завдяки цьому Миколі дозволили відкрити ферму поряд із житла. Хоча за законом відстань до нього повинна бути не менше ніж 300 метрів.

Після затвердження суми гранту, будівельні матеріали подорожчали на 50 тисяч гривень. Упоратися допомогли інші фермери: порадили, де знайти заміну подешевше. Також непросто виявилось дізнатися рецептуру корму і вітамінних додатків — таку інформацію не знайдеш в інтернеті, потрібна була допомога досвідченого спеціаліста.

Про бізнес

За птахами Миколай вирушив до Полтави. Кури породи Ломан-Браун несуть коричневі яйця, які йдуть на експорт. Незабаром підприємець планує сертифікувати їх, адже без цього ні єдина точка не візьме продукт на продаж.

Сама процедура сертифікації проста: зареєструватися в лабораторії Держспоживстандарту і раз на місяць відправляти їм зразки яєць на експертизу. Це коштує лише 120 гривень на місяць.

У мене 1,5 тисячі голів молодняку птахів і вони вже зараз з’їдають кормів на тисячу на день. Оскільки яйця поки не продаю, працюю вже сорок днів собі у збиток. Але у перспективі можна продавати яєць на 2-3 тисячі на день”, — розповідає про плани власник ферми.

Кури “працюють” 16 місяців. Потім їх продають оптовикам і знову закупають молодих. За розрахунками Миколи, його птахоферма покриває лише 15% від потреб місцевого ринку в яйцях, тому є куди зростати та розширюватися.

Зараз ситуація з бізнесом набагато краще, ніж до війни. Раніше було просто: 50 на 50. Приїхали б хлопці й сказали б, що половину прибутку з мого нещасного курника потрібно віддати”, — каже фермер.

Про це він знає не з чуток. Батьки Миколая — підприємці зі стажем: довгий час тримали кафе в колишньому селищі Кірове (зараз селище Північне), і їм доводилося працювати в таких умовах. Вони досі не вірять, що багато структур стали по-іншому працювати з підприємцями і відношення до малого бізнесу змінилося на краще.

Я був дуже приємно здивований, коли із санстанції приїхав лікар із безкоштовним щепленням і сам зробив їх моїм курам”, — захоплено ділиться фермер.

Про ситуацію в Торецьку

Микола вважає, що у нас багато підприємців в Торецьку думають по-старому, не особливо вивчаючи потреби ринку та питання інвестицій.

Є такі, хто навіть маючи можливості, не хочуть створювати робочі місця та розвивати місто. Каже, що у тій же Щербинівці багато хороших бізнесменів, але вони у тіні. Багато хто не вірить, що в Україні, і, тим паче, в нашому регіоні можна спокійно займатися бізнесом.

Дуже прикро, коли люди виїздять. Особливо молоді. Хочеться все і відразу, але таке рідко буває”, — розповідає підприємець.

Микола вірить, що майбутнє міста за молоддю. Старше покоління, яке пережило вже не одну кризу, часто мало сподівається на кращі часи та насторожено сприймає зміни.

Сам він хоче, щоб його компанія стала важливим елементом економіки міста.

SEEDS  за матеріалами FreeRadio

Leave A Reply

Your email address will not be published.