Вже 20 років родина з карпатського села пече гуцульський хліб за прадавнім рецептом

0 1 113

Родина Романюків із карпатського села Топільче вже не перше десятиліття випікають традиційний гуцульський хліб за особливим рецептом та продають його в навколишні села.  

Параска і Василь Романюки разом уже 45 років. І протягом майже 20 років вони разом печуть хліб. Мистецтво створення традиційного гуцульського хліба Параска Романюк перейняла від своїх бабусі й дідуся:

“Так пекла наша бабця, наш дід. Коли діду було 18 років, то його німці забрали в Німеччину. Він там 6 років працював в одного бауера, то каже, що там була вся витримка хліба, кілько має бути. Якщо дідо шось не так зробив, то німець прийшов, хліб перекроїв. Якшо хліб не пройшов всю витримку, яка має бути, то ше 25 корбачів (стусанів — ред.) виписував. Так Бог дав, шо дідо вернувся сюда й пішло по традиції: усі пекли, наша родина”.

Василь Романюк раніше працював єгерем у лісництві й родина жила в лісі. Навчився та став також пекти хліб, коли дружина раптово захворіла. Відтоді хліб став родинною справою.

Син Параски й Василя, також Василь, допомагає батькам: заготовляє та носить дрова, топить піч та розвозить хліб на продаж.

Борошно Романюки використовують лише вищого ґатунку. Чорний хліб взагалі не випікають. Мовляв, люди більше люблять білий. Загалом родина робить такі різновиди хліба: квадратний, круглий, булочки, калачі та паски. Також печуть і на замовлення.

Зараз Романюки мають окреме приміщення з великою піччю. Поки ж не було великої печі, то пекли в хатній, маленькій. Тоді за день могли зробити до 100 буханців. Тепер — до 400.

Параска розповідає, що вони прокидаються до хліба вночі:

“До хліба треба в 1:00 ночі встати, шоб він пройшов витримку, шоб смачний був. Встаємо, миємо зуби, молимося Богу, п’ємо каву, щоби не дрімати. Молимося Богу, щоби нам робота легко пішла й щоби людям хліб смакував.

О 20:00 лягаємо, та й в 1:00 ночі встаємо, місимо тісто та й печемо. Бо так не годно бути хліба доброго, якщо його лихо зробити. Якщо не буде настрою файного, то і хліба не буде файного. Ми граємо і співаємо біля хліба — музика додає нам сил”.

Найманих працівників сім’я не може собі дозволити, адже вважає, що за важку працю потрібно добре плати, а наразі таких коштів вони не мають.

Дідів рецепт хліба Параска тримає в секреті. Неповторний смак та запах хліба її чоловік пояснює так:

“Зараз дають багато розпушувачів. Він тісто розпушує сильно, то мало треба муки, але великий вихід хліба. Але той хліб не має якості, він такий, як губка, не має ваги, не має смаку, але люди то їдять. А в нас на дріжджах, по давньому рецепту. То він і вагу має, і смак. А через то, шо ми робимо на дровах, то запах має”.

Випечений хліб може зберігатися близько тижня, у спеку — дещо менше. Василь додає, що, незважаючи на малу швидкість роботи, процес випікання автоматизувати вони не хочуть. Продовжують формувати хліб вручну та випікати в печі.

Без створення хліба сім’я свого життя вже не уявляє:

“То є життя наше. Це таке, шо без нього жити не будеш. То найдорожче добро”.

 

SEEDS.org.ua  за інформацією Ukrainer.net

Головні новини Seeds та агроідеї для зростання вашого бізнесу в Telegram Facebook Instagram
Youtube та Підписуйтесь!

Залишити коментар

Ваш email не буде опубліковано